Промислове виробництво Росії в 2015р. різко падатиме
15.01.2015 0:00:00
Автор:
valeriy.drotenko
Андерс Аслунд
Санкції,
падіння цін на нафту та невдала структурна економічна політика передвіщують
поганий рік.
ВВП
Росії у 2015 році падатиме. Цілком обґрунтовано було б очіувати падіння порядка
10 відсотків. У багатьох відношеннях становище Росії зараз дуже нагадує кризу 2008р., коли
тодішній ще-прем'єр-міністр Владімір Путін називав свою країну тихою гаванню
посеред лютуючої глобальної фінансової кризи. А після того, 2009 року, ВВП
Росії обвалився на 7.8%.
У
інших аспектах, зараз ситуація ще гірша.
Неможливо
зробити адекватний макроекономічний прогноз в умовах, коли серйозні зміни все
ще продовжують розгортатися у країні, оскільки прогнозування, за своєю
природою, використовує математичні методи, що базуються на фактичних даних -
історичних та нинішніх. Прогнозування в умовах, коли одночасно відірають роль
багато драматичних змін якісного (тобто не-кількісного) та нелінійного
характеру, приречене на невдачу; як і нездатне воно змоделювати взаємодію між
кількома взаємно переплетеними потрясіннями.
Наприкінці
2014р. російська економіка увійшла в серйозну фінансову кризу. Щоб зрозуміти її
можливі економічні наслідки, краще розглянути різні сценарії, порівнюючи з тим,
що відбувалося у аналогічних ситуаціях у інших країнах, водночас не забуваючи
про те, чим Росія від них відмінна. Три ключові чинники, що впливають на
економіку Росії є режим фінансових санкцій, накладених Сполученими Штатами та
ЄС, ефект від падіння світових цін на нафту та погана структурна економічна
політика.
16 липня
Сполучені Штати наклали на Росію "секторальні" санкції, котрі також
включали фінансові санкції проти основних державних банків. 31 липня до цього
пакету санкцій приєднався також Європейський Союз. Попервах, лобіювальники цих
санкцій турбувалися, що вони не будуть достатньо жорстикими. Однак, до
листопаду для всіх стало очевидним, що вони, насправді, мали ефект жорсткіший,
ніж будь-хто міг передбачити. Акт Додда-Франка та аналогічні постанови ЄС
скористалися владою фінансових регуляторів США та ЄС, примусивши міжнародні
банки підвищити пильність та посилити процедури контролю за власними клієнтами.
Внутрішні контрольно-ревізійні відділи комерційних банків встановили внутрішні
інструкції, котрі (про всяк випадок) запроваджували ще жорсткіші обмеження, ніж
ті, що їх було накладено згадуваними актами. Це призвело до неможливості для російських
компаній отримувати позики - навіть у тих випадках, коли це, формально, не
протирічило законодавству, - оскільки самі комерційні банки побоювалися, що
правила можуть несподівано стати ще жорсткішими. Навіть китайські державні
банки тепер неохоче кредитують росіян. Як наслідок, Росія потрапила у кризу
ліквідності (або неплатежів).
Замороження
ліквідності чи "несподіване перекриття" доступу до міжнародного
фінансування є суворим становищем. Свого часу, воно струсонуло увесь світ після
банкрутства Леман Бразерс 15 вересня 2008р. Чим менша і фінансово відкритіша до
зовніншнього світу економіка, тим більшою була від цього шкода: найважче це
тоді далося взнаки на економіках трьох країн Балтії - Естонії, Латвії та Литви,
- ций ВВИ тоді упав на 14-18% за 2009р. Цікаво, що у цих трьох країн державні
фінанси тоді були у такому ж сприятливому стані, як і в Росії тоді: більш-менш
збалансований (до кризи) держбюджет та мінімальна державна заборгованість,
однак навіть це їх не врятувало. Тож, аналогічні чесноти російських
держфінансів є сприятливими, однак все ще не гарантують фінансової
стабільності. Ключовою схожістю між цими чотирма країнами була відсутність
доступу до міжнародного фінансування. Але тоді, для країн Балтії, ця криза
ліквідності тривала лише три квартали. Для Росії зараз вона, вірогідно,
триватиме довше.
Кремль
нахваляється, що Росія може витримати будь-які фінансові санкції, адеж у неї
майже бездонні фінансові резерви - станом на 1 січня 2014р. їхній обсяг дорівнював
510 млрд доларів. Це - неабиякий позитивний чинник, однак цього навряд чи
достатньо. Лише за минулий рік Росія втратила близько 130 млрд своїх резервів, лишившись
під кінець року з 380 млрд. Цікаво, що російська влада затягувала з публікацією
останньої цифри. Перехід Росією до плаваючого курсу рубля наприкінці року
уповільнив витрату резервів, однак, на 2014р. вона стартувала з меншою сумою,
ніж 2008р., коли її резерви сягали 600 млрд.
Фактично,
лише 175 млрд цих резервів є ліквідними і перебувають у розпорядженні
Центрального Банку Росії (ЦБР); два інших суверенних накопичувальних фонди, де
на даний момент лежить 169 млрд, перебувають у віданні Міністерства Фінансів,
котре їх запопадливо пильнує, а решта 54 млрд резервів ЦБР складається із
золота (котре ще треба продати - ред.). Враховуючи, що загальний обсяг
зарубіжної заборгованості Росії сягає близько 600 млрд, на обслуговування якої щорічно
потрібно 100 млрд, а також те, що Росії зараз закрито доступ до зовнішніх
джерел фінансування, ситуація є, м'яко кажучи, жалюгідною. Аж ніяк не
покращують її втеча капіталів, банкрутства банків та обвал валюти. І доки
Кремль не виводитиме війська та не припинятиме озброєння бойовиків у Східній
Україні, очікувати на зняттям чи послаблення Заходом режиму санкцій проти Росії
не варто.
Удругій
половині 2014р., обмінний курс рубль-долар упав з 34 рублів станом на 30 червня
до 66 рублів за один долар станом на 14 січня. Згрубша, обмінний курс падав
синхронно з цінами на нафту. Як відомо, ціни на сировинні товари, як і кредитна
експансія, відбуваються за довгим циклом, і щойно світ проминув один з
найбільших бумів сировинного, кредитного та загального зростання економіки усіх
часів, котрий тривав з 2000 по 2013р. Попередній нафтовий бум спостерігався
1973-80рр., за чим слідували два десятиліття низьких цін на нафту.
Як
бачимо, нинішній нафтовий бум тривав навіть довше, ніж попередній, що
пояснюється значними інвестиціями як у видобуток енергоносіїв, так і в
енергозберігання. Переважна більшість таких інвестицій є довготерміновими та
безвідкатними (у сенсі, що їх не можливо відкотити, відіграти назад - ред.).
Мається на увазі, що, до прикладу, той, хто поставив собі утеплені вікна з
подвійним шклом тепер не кинеться вибивати додатковий шар скла лише тому, що
енергоносії знов подешевшали. Як і не зведе наново колись зруйновані домни на
сталеливарнях, оскільки вони стали зайвими. Тому, виробники нафти будуть радше
збільшувати, а не зменшувати видобуток - аж доки не упруться в собівартість
видобутку, - навіть попри падіння цін на нафту, оскільки прагнутимуть
отримувати бодай не нижчі, ніж звикли, валові доходи від її продажу. Тож доволі
обґрунтованим видається припущення, що ціни на нафту лишатимуться низькими ще
якихось десять років, абощо. Також, цілком виправданим є розрахунок на те, що
середня ціна на нафту 2015 року складатиме 50 доларів за барель, тобто,
половину від аналогічного значення за 2014р., а відповідний такій ціні курс рубля
- десь 65 за долар.
Низькі
ціна на нафту та курс рубля матимуть радикальні наслідки для російської
економіки. Так, 2013 року ВВП Росії при тодішньому курсі рубля складав 2.1
трильйона доларів, згідно з даними МВФ. Беручи
до уваги обвал валютного курсу, російська економіка минулого року зазнала
стагнації, а інфляція пішла високо вгору і склала 11.4%. ВВП Росії за
нинішнього курсу рубля складає тепер усього 1.25 трильйона доларів, або ж 1.5%
глобального ВВП - трошки менше, ніж Іспанії чи Південної Кореї. Упродовж одного
року, знецінення рубля турнуло Росію з восьмої за величиною економіки у світі
кудись на чотирнадцяте місце - навіть Італія, Індія, Канада та Австралія тепер
посідають вищі місця.
Оскільки
на нафту і газ припадає дві третини російського експорту, а ціна на нафту
2015р., вірогідно, становитиме половину від ціни у 2014р., російський товарний
експорт, вірогідно, упаде на третину - з близько 508млрд 2014р. до 339 млрд
2015р. Якщо її товарний імпорт упаде на ту ж суму, то він ужметься з 310 млрд
2014р. до 141 млрд в 2015р. Це означатиме,
що на імпорт тепер припадатиме лише 13% від ВВП, що доволі мало у порівнянні зі
світовими стандартами. Самі по собі, високі витрати на імпорт сприятимуть
подальшому зростанню внутрішніх цін на 13%.
Ці
зміни будуть спустошливими для Росії. Припустимо, що чистий обсяг експорту буде
приблизно незмінним – ані збільшуючим, ані зменшуючим ВВП. Як сам Путін
зазначив, якщо курс рубля падає разом з ціною на нафту, вплив на доходу
держбюджету, половина якого фінансується з податків на нафту, буде нейтральним.
Проблема буде на стороні імпорту.
Ціни
нинішнього імпорту подвоїлися як наслідок значного знецінення валюти. Імпортери
споживчих товарів, швидше за все, просто переключаться з високоякісних
європейських товарів на низькоякісні та дешевші китайські, індійські та
індонезійські. Що ж до продуктів харчування, то існує бульш-менш єдиний
світовий ринок і світові ціни, котрі для росіян зростуть пропорційно знеціненню
їхньої валюти. Нехватку гречки (важливий продукт харчування у Росії) та 70%-ву
інфляцію цін на неї уже було зареєстровано в 2014р. Отже, падіння стандартів
життя звичайних людей буде значним.
Також,
від зростання витрат на імпорт серйозно постраждає державний бюджет. Зокрема,
Росія імпортує з Заходу більшу частину ліків. Міністерство Фінансів уже закликало
до загального скорочення держвидатків на 10% - це дуже багато, але й цього може
виявитися недостатньо для зведення кінців з кінцями; але Мінфіну не дали його
запровадити, змусивши обмежити урізання витрат. 1 грудня Путін раптом і на
загальний подів припинив давно спланований проект газогону з Росії на Балкани
"Південний Потік", що мав піти через Чорне море. Йому доведеться
переглянути також і інші масштабні проекти. Щоправда, оскільки за багатьма
такими проектами сидить хтось із його наближених осіб, йому доведеться
балансувати між економічною доцільністю та політичними міркуваннями.
Підвищення
витрат на імпорт вдарить як по споживанню, так і по інвестиціях, відповідно -
по рівню виробництва. Інфляція швидко наростає - уже 11.4% станом на кінець 2014р.,
як було зазначено вище. Реакція ЦБР була доволі агресивною - неодноразовий
підйом облікової ставки - 17% станом на грудень. Тим часом, це значить, що
позичковий відсоток у комерційних банків тепер складатиме 20-25%, що додатково
обмежуватиме інвестиції та споживання.
Оптимісти
вважають, що похмурі прогнози на ґрунті падіння обмінного курсу перебільшені, і
що Росія переключиться й навіть виграє від імпортозаміщення, як це сталося
1999р. На жаль для Росії, це маловірогідно. Тоді, у 1999р. в російській
економіці були суттєві недовикористані резерви. Зараз же ринок праці задіяний
практично на повну, безробіття є найнижчим від розпаду СССР - усьго 5%, але з
високою інфляцією. Економіка Росії, за фактом, є перегрітою, без жодних
очікуваних ознак зростання.
Причиною
цього є загалом погана структурна політика Путіна, котра заохочує державні
компанії, керовані "своїми людьми", на котрих зараз припадає половина
економіки. Це стає на заваді креативному руйнуванню, котре процвітало 1999
року. На початку фінансової кризи 2008р., Кремль просто накачав грішми й
врятував від розвалу старі державні й олігархічні корпорації, заклавши
фундамент для стагнації, з наслідками якої Росії тепер доведеться поборотися.
Так - часткове імпортозаміщення є неминучим, однак, ціна банкрутств у секторах,
що постраждають від знецінення валюти, таких, як туристична галузь чи роздрібна
торгівля, може виявитися вищою. А чиста загальна вигода від знецінення, якщо
така й буде, виявиться мінімальною.
До
кризи, російські банки вважалися достатньо капіталізованими, однак зараз вони зазнають
надзвичайне потрясіння. Колапс 32-го за величиною "Траст Банку", що
стався на Різдво, є, вірогідно, лише початком значно масштабнішої тенденції, що
обійдеться урядові у 2.4 млрд витрат на рекапіталізацію. Уряд
уже підкріпив державні банки ВТБ та Газпромбанк. Оскільки ці крупні державні
банки вважаються ключовими елементами клептократичного апарату Путіна, їх
порятунок може утворити значні дірки у державних фінансах Росії. БНП Парібас
оцінює, що російським банкам, вірогідно, знадобиться 45 млрд доларів на
рекапіталізацію в 2015р.
Згідно
з даними Об'єднаного Кредитного Бюро, російські банки задовольнили лише 5%
заявок на кредит у третьому кварталі 2014р. - адже який банк зараз наважиться у
нинішній непевній ситуації дати комусь позику, як і кому зараз захочеться
інвестувати? ЦБР зареєстрував, що частка простроченої заборгованості зросла з
5.8% у січні до 8.1% в грудні.
Щораз
більша діра утворюється завдяки великим державним корпораціям, зокрема -
Газпрому і Роснєфті. Виробництво Газпрому суттєво упало - на 9.2% у 2014р., -
через хамське ставлення до власних клієнтів. Видобуток нафти у Росії відносно
виріс на 0.7% цього року, однак відбулося це, головним чином, за рахунок
Башнєфті, чиє виробництво зросло на 10.7% цього року, тоді як у решти воно
впало. Саме через цей успіх, Башнєфть було, зрештою, повторно націоналізовано -
очікується, що її включать до складу Роснєфті, щоб "витягувати"
показники останньої. Який приватний бізнесмен наважиться інвестувати у
видобуток нафти після показового і
невиправданого арешту колишнього власника Башнєфті Владіміра Євтушенкова?
Роснєфть
багаторазово рефінансувала свої кортокотермінові борги у обсязі 40 млрд доларів
після того, як купила найпродуктивнішу нафтовидобувну компанію в світі -
приватну ТНК-BP, чий видобуток почав падати після того, як Роснєфть вижила з обійманих
посад її видатних керівників та замінила на власних аматорів. На початку
грудня, емісія Роснєфтью на 12 млрд доларів рубльових облігацій означила
початок обвалу рубля. Як бачиться, ці дві вищеназвані державні компанії (Газпром
і Роснєфть – ред.) є головним джерелом дестабілізації російської економіки.
У
грудні російську економіку трусило від надзвичайної непевності. Головним
джерелом занепокоєння був уряд, котрий перестав координувати політику між
окремими своїми гілками, ЦБР, Мінфіном та великими державними корпораціями -
кожен з цих гравців діяв на власний розсуд. При цьому, усі вони отримували
накази від Путіна, але між собою політику не координували. Одним з наслідків
стала "гойдалка" з курсом рубля - іноді він коливався на 5% упродовж
одного дня, оскільки один з держорганів втручався занадто, або ж, навпаки,
замало, тоді як ЦБР втратив свою виключну роль займатися валютною інтервенцією.
Нестабільність вдарила настільки боляче, що чимало зарубіжних компаній просто
зачинили свої крамниці на деякий час, оскільки не знали, яку ціну виставляти на
свій товар. Подібна затяжна непевність та нестабільність обов'язково дасться
взнаки на інвестиціях.
А
Президент Путін досі уникає слова "криза". Але ж так економікою не
керують, це може закінчитися дуже погано. За браком фінансування, інвестиції,
вірогідно, упадуть на 25-30%. За рівня
інвестицій 20% від ВВП, сам ВВП приречений на падіння у розмірі 5-6%.
На
державне і приватне споживання або стандарти життя чекає різкий обвал, однак
зараз дуже важко передбачити, настільки саме. У листопаді, річні реальні доходи
упали раптом на 4.7%, і то був лише початок. Особливо болячий удар прийшовся на
працівників сфери охорони здоров'я, чиї зарплати упали на 9%, та освіти - на
14%, відповідно. Мінімум - на 6% (упаде споживання - ред.), що
автоматично означає падіння ВВП на 4.8% внаслідок падіння споживання. Це - за
припущення, що чистий експорт лишиться незмінним.
Усе
разом, це означатиме сумарне падіння ВВП на приблизно 10%. Нагадую, що це
лишень поінформовані здогадки, однак перед лицем радикальних змін лише
адекватні здогадки дають нам можливість вийти на вірні орієнтири, на відміну
від звичних технік прогнозування. І, насправді, рівень споживання може упасти
більше.
Андерс Аслунд є старшим науковим співробітником у
Інституті Світової Економіки Петерсена.