Україна звинуватила у російській пропаганді культурний захід в університеті Комплутенсе, Мадрид

 Посольство України в Іспанії у четвер, 9 жовтня 2014р., зажадало від Мадридського університету «Комплутенсе»  скасувати культурну програму, присвячену конфліктові на Південному Сході України,  розпочату в середу і котра має протривати до 23 жовтня на факультеті політології та соціології в кампусі Сомосаґус. Зокрема, посол України Сергій Погорєльцев заявив, що заявлені заходи носять «відверто анти-український характер», тоді як іще шестеро його співвітчизників подали скарги в поліцію на «агресію та образи», що мали місце по відношенню до одного з активістів у середу.

У четвер посол зустрівся з ректором Комплутенсе, Хосе Карільйо, з метою висловити своє «глибоке занепокоєння» і вимагаючи скасувати заходи. Також, на адресу іспанського МЗС було надіслано ноту протесту щодо того, що відбулося. Університет, зі свого боку, наполіг на тому, щоб серія заходів таки відбулася, як і «решта подібних ініціатив, котрі було належним чином погоджено».  На що український посол заявив, що «там відбувається обмін думками, і цього разу трибуну Комплутенсе використано агентами російської пропаганди для дачі неправдивої інформації».

Так, у середу передбачалася демонстрація фільму «Фашизм як він є»  від російського журналіста Андрєя Карулкова. Незадовго перед початком демонстрації, члени спільноти українців у Іспанії увійшли до зали, де мав відбутися перегляд, тримаючи в руках прапори своєї країни. «Вимагаємо, щоб було почуто нашу думку і розказати правду про те, що відбувається у нашій країні. Це брехня, що в Україні піднімає голову фашизм», - сказав Іван Вовк, голова Асоціації українців Іспанії та член право-радикальної націоналістичної партії «Свобода».

Потім, згідно з його свідченнями, що містяться у рапорті поліції, через кілька хвилин після їхнього входу до зали, туди ж увірвалося близько 50 молодих людей, котрі почали бити й словесно ображати тих, хто увійшов до зали на кілька хвилин раніше. За свідченнями Вовка, було розірвано прапори, декотрі – спалено, і їм довелося тікати від тих, хто «штовхався, кидався камінням і кричав їм услід ‘фашисти!’». На що Вовк відповідав, що «я такий же антифашист, як і ви». У скарзі також фігурує ім’я одного з адміністраторів українського посольства «котрий не був присутнім під час нападу, але котрого також словесно образили». Як також заявив посол, «абсурд, лицемірство і цинізм, стверджувати, що в Україні шириться фашизм».

Щодо ж самих заходів, котрі звуться «Гуманітарна трагедія на Південному-Сході України та її наслідки для Європи», вони включатимуть демонстрацію фільмів та проведення круглих столів за участю «свідків» конфлікту, що стався у містах, таких як Одеса та Донецьк, а також представників політичних партій та університетів Іспанії та Росії, як зазначено у програмі. Також, для відкритого відвідування буде доступною виставка фотографій «Одеська трагедія», котру вже виставляли у Атенео  (іспанський приватний культурно-світоглядно-політологічний think-tank) цього червня.

Як зазначено у програмі цієї серії заходів, організатором фігурує сам університет за підтримки асоціації «Тройка» (інвестиційна компанія, частина Сбєрбанку з 2012р.), «Суть Времени» Курґіняна,  «Комітет підтримки анти-фашистської України» в Мадриді та «Глобальна платформа проти воєн». Однак, сам університет Комплутенсе свою причетність до організації заходів заперечує, уточнюючи, що відповідальним за це є один з членів професорського корпусу, котрий у такий спосіб намагається привернути увагу до цих заходів «використовуючи ім’я» університету в не зовсім припустимий спосіб.

***

Коментар редакції

Зізнаюся чесно, що до того, як мої колишні волонтери-перекладачі почали «торбити» мене з вимогою звернути увагу на те, що відбувається (=російська пропаганда безперешкодно потрапляє в уми іспанської еліти, у т.ч.), я мало цікавився Іспанією - бідна, безтолкова і водночас пихата своїм колишнім колоніальним спадком країна, з купою безробітних (офіційно - понад 23%), яка з найбільшим скрипом видає візи українцям, «флагман» ще більш безтолкового і бідного іспаномовного світу; країна,  з якою у нас ані взаємної торгівлі, ані кордонів, ані конфліктів, жодних контактів, окрім футболу; тим більше, - мене традиційно цікавила германістика як «вхід» до світу «толкових» країн, тож до вивчення іспанської мови також руки не дійшли.

Тож, для мене переклад цієї статті El País мав також пізнавальний характер – я не лише перекладав, я попутно цікавився, що то за організації згадуються в матеріалі.

Що ж – варто визнати, що російська сторона бездоганно підготувалася до пропагандистської атаки – було обрано як платформу провідний іспанський університет (і один із взагалі найстаріших у світі), а також провідний think-tank; також, в Іспанію росіяни їхали не з пустими руками – відзняли низку документалок, причому, адаптованих до іспаномовної аудиторії (не лише мовно, а й у частині, що стосується культурних сенсів, історичних та традиційних архетипів), а також книг, світлин, тощо, - на відміну від наших «свободівців», котрі прийшли «з ротом» і прапорами в руках. Також, Кремль активно грає на все ще живих сентиментах до Росії, що живуть з часів Громадянської війни в Іспанії (у котрій Сталін підтримував республіканців, за котрими стояли широкі маси народу) та лівацьких настроях переважної частини іспанського суспільства (за традиційну лівацькість Латинської Америки я взагалі мовчу).

Якою мала би бути гідна відповідь з українського боку? Невже єдине, що нам лишається – це перешкоджати проведенню таких заходів? Думаю, що ні.

По-перше, як свідчать пусті стільці на світлинах, тема ця для іспанців нецікава, і захід проводили більше для галочки, щоб освоїти відповідний бюджет. Тож, не виключено, що можна було б спокійно проігнорувати – хай канапи збрешуть, підготувати серію аналогічних заходів у відповідь, а іспанці хай самі вирішують, кому йняти віри.

Однак, для цього потрібно, щоб українська сторона розібралася у ситуації, розбудувала відповідну експертизу в іспанських питаннях – а це, звичайно ж, довго і важко. Набагато простіше, дешевше і швидше прийти і спробувати зірвати захід голіруч. Звичайно, така відповідь – це краще, ніж нічого, однак, насправді, нам є чим контр-аргументувати і що показати іспанцям, щоб у них потроху почало складатися враження про українців як про націю не лише роботящих будівельників і завзятих протестувальників, а й інтелектуалів. Тим більше, що ментально та за темпераментом ми значно ближчі до іспанців, ніж росіяни.