У Києві майорять і прапори бандерівців. Захід опускає очі, Росії це на руку.
06.12.2013 16:36:00
Автор:
valeriy.drotenko
Багато журналістів, котрі приїдуть до Києва, бачать ці
прапори вперше у житті. Дев'ять років тому, під час помаранчової революції, їх
було всього декілька. Тепер вони заповнили вулиці українських міст.
"Бандерівці" складають одну з трьох головних частин опозиції, а Захід
не знає, що з цим робити.
Це була трохи дивна зустріч. Шеф німецької дипломатії
Ґвідо Вестервелле пізно ввечері в середу, як перший високий представник Заходу,
зустрівся з вождями української революції, спрямованої проти влади Миколи
Азарова і президента Віктора Януковича.
Замість звичного "революційного тріумвірату"
там було тільки два опозиційні лідери: Арсеній Яценюк з "Батьківщини"
та Віталій Кличко, шеф партії "Удар". Замість Олега Тягнибока за стіл
з Вестервелле сів брат Кличка Володимир.
"Вестервелле просто відмовився зустрічатися з
Тягнибоком", - такою була інформація з дипломатичного джерела. Згідно неї,
німецький міністр закордонних справ постарався зробити все, щоб не з'явитись в
жодному кадрі з лідером націоналістичної партії "Свобода" .
Спадкоємці націоналістичних традицій
Причиною є репутація
партії "Свобода" як ультранаціоналістичної, антисемітської і
екстремно правої групи, котра безпосередньо нав'язана на традиції Української
Повстанської Армії (УПА). В Чеській республіці її членів називають подекуди
зневажливо "бандерівцями", згідно прізвища лідера УПА, Степана
Бандери.
Під час другої світової війни УПА боролась за
незалежність України, після поразки Гітлера старалась витягнути країну з-під
впливу Радянського Союзу. Її спротив закінчився аж в 1959му році, коли в
німецькому екзилі Бандера був вбитий радянським таємним агентом.
Радянська пропаганда описувала Бандеру, як прямого
союзника нацистів, що згідно з ідеями партії не було правдою, але за десятки
років радянського панства на Україні це вжилось. Бандерівцям також нашкодило
брутальні методи війни з поляками і "Совітами" та вбивства
цивілістів.
З іншої сторони мова йшла про вельми самовідданих патріотів,
котрі не переставали воювати за вільну і незалежну державу і в здавалось, безвихідній реальності
наприкінці другої світової війни.
З антисемитів стали виключно націоналістами
Сама партія Свобода, котра виникла на Заході України вже
в дев'яностих роках, була справді довгі роки екстремально радикальною. Проте, з
приходом нового керівництва на чолі з Олегом Тягнибоком вона відмовилась від
найспірніших гасел.
"Партія відійшла від програмного антисемітизму і
расизму і прямує до історичної справделивості (реабілітації УПА, визнання факту
голодомору 30их років, як геноциду), заборони комуністичної ідеології,
президентську систему, антиросійські гасла, питання охорони прав українців в
народно-культурній сфері", відзначив у своїй розмові Мартін Лариш з чеської
Асоціації з міжнародних питань.
Люди з партії "Свобода", дуже популярні на
проєвропейськи орієнтованому Заході України, є найбойовнішою і найактивнішою
складом демонстрації на площі Незалежності і Хрещатиком. Їхні прибічники
творять основу "твердого ядра" демонструючих, котрі проводять ночі в
наметах і практично не покидають площу.
"Усіх вас закриємо!"
Сам Тягнибок є дуже харизматичний оратор, і в багатьох
речах перевершує попередню королеву трибун Юлію Тимошенко. Проблемою є
радикальність Тягнибока, котру він не полишає ані в хвилини, коли є потрібне
протилежне.
Коли у вівторок опозиція спробувала перетягнути на свою
сторону частину депутатів, для того, щоб скинути кабінет Миколи Азаров,
Тягнибок виголосив промову, котра збентежила і відрадила потенційних
перебіжчиків. "Ви всі, хто тут сидить, маєте сидіти за ґратами, і ви туди
підете! Нікуди не сховаєтесь, нікуди від нас не втечете!" Це, звичайно, не
ті слова, якими частину провладних депутатів можна було переконати до
співпраці.
Тягнибок і його партія також найбільше говорять про те,
що протести на київських вулицях мусять перерости у революцію. Проте це і є те,
що Захід, котрий закликає до спокійного вирішення кризи в Україні не може і не
хоче підтримувати.
Чорно-червоні стяги на площі Незалежності є для Заходу
проблемою. Для української влади і Росії являють собою бажану можливість
зобразити українську революцію в поганому світлі. Проте фактом є те, що без
Заходу України і партії "Свобода" проєвропейські демонстрації
українців вже би давно перестали бути такими інтенсивними.
Любош
Палата, iDnes.cz