Путін і страх перед пожежею

Він не має нічого проти проєвропейських протестів у Києві: президент Росії Володимир Путін на зустрічі з своїм вірменським колегою Сержем Саргсяном у Єревані

В Західній Європі до українських протестів ставляться з симпатією. Російський уряд натомість стурбовано спостерігає за рухом спротиву. Кремль не сприймає не тільки вимог проєвропейських демонстрантів. Він боїться, що рух перекинеться на схід і вдихне нове життя у російську опозицію. У цьому відношенні картини з київського Майдану (площі Незалежності) викликають захоплення. Ось погляд на протести в Україні через російські окуляри:

 

 

“Революція - справа коштовна”. Це мотто звучить у репортажах телевізійних каналів, що контролюються Кремлем. Журналісти представляють масові протести в Києві як результат роботи багатих іноземців, що втручаються у внутрішні справи країни. Канал "НТВ" зазначає, що багато протестуючих прибуло з-поза столиці. Це “професійні революціонери, робота яких полягає у підбуренні мас”. Телеканал "Росія" повідомляє, що українська опозиція отримала фінансову та професійну підтримку з-за кордону, яка часом надавалася за посередництвом “на перший погляд некривдних” позаурядових організацій, частково ж безпосередньо посольством США.

 

"Росія" показала в ефірі одного чоловіка, якому буцімто обіцяно гроші за участь у протестах. Російському каналу інтерв'ю передали українські колеги. Повна ж його версія звучить інакше: чоловік нарікає, що йому не заплатили - але йдеться не про опозицію, а про участь в демонстрації на підтримку президента Віктора Януковича і його рішення про зближення з Росією.

 

Російська опозиція вивела на вулиці людей в кінці 2011 року після ймовірно маніпульованих парламентських виборів. Але від часу повернення Путіна до Кремля її вплив зник. З тим більшим зацікавленням - та частково сумом - стежать критики Кремля за подіями в Україні. "Заспокойтеся, імперіалісти”,- пише, наприклад, економіст і критик уряду Володимир Мілов, “ваша імперія давно зазнала геополітичної катастрофи і від сьогодні назавжди задрімає”. Шаховий чемпіон Гарі Каспаров вважає, що Путін справді стурбований ситуацією в Україні: “Диктатори бояться свободи біля їхніх кордонів”.

 

Опозиція у Росії потерпає від суворого закону про зібрання. Протестуючі караються високими грошовими штрафами, а понад 20 учасникам демонстрації проти Путіна у травні 2012 року загрожує ув'язнення, бо під час протесту було застосовано силу. В Києві “проводиться розслідування проти спецпідрозділів міліції, а у нас є тільки невинні, що вже рік перебувають за гратами”, - пише критик Кремля Олексій Навальний. Він натякає на те, що після насильницьких дій міліції проти демонстрантів президент Янукович вибачився і оголосив, що винних покарають.

 

 

Теперішня думка Росії на події в Україні сформована на основі спогадів про 2004 рік. Тоді масові протести призвели до того, що вибори президента, на яких ймовірно мали місце фальсифікації, було анульовано. Таким чином дорога у Києві звільнилася для прозахідних реморматорів. Тоді Кремль був шокований. І вже тоді Путін вбачав в Оранжевій революції змову Заходу, що мав на меті входження у традиційно для Москви сферу впливу і витіснення звідти Росії.

 

Реакцією Путіна стало загострення контролю над політичним життям Росії. Він ввів, між іншим, обмеження для позаурядових організацій, в яких він вбачає інструмент впливу Заходу. Такої самої риторики дотримуються й державні засоби масової інформації.

 

Деякі росіяни вже знайшли мотив для уявного впливу Заходу: Європа завдає удару, бо Янукович відмовився від угоди про асоціацію з ЄС задля повернення вбік Росії. Тому м'який вплив ЄС в Україні перетворився на сильний тиск, говорить депутат Сергій Железняк.