В Україні народжується громадянське суспільство?

Навіть літні жінки вийшли на протест проти правління Януковича 

Німецька "Ді Вельт" опублікувала статтю під такою назвою, де описує, наскільки дружно піднялися прості громадяни на протести: спочатку  - за європейський вибір, а потім - проти Януковича.

Обурення цих людей легко зрозуміти. Чи запанує, нарешті, в Києві громадянське суспільство?

Європа зі здивуванням завжди спостерігала, з яким запалом обстоюють свою окремішність еліти Києва, Харкова, Одеси та Донецька. До цього здавалося, ніби українська політика та публіцистика - поза небагатьма винятками - поросла цвіллю, що щонайменше ускладнювало проведення дискусії на найважливіші теми (ввічливо висловлюючись).

Навіть гірше: нерідко складалося враження, що запальні речі українських політиків перед народом служили лише тому, щоб відволікти його увагу від власної егоїстичності, жадібності та продажності. Можливо, ця ситуація зміниться зараз під впливом протесту. Можливо також і ні.

Тримаючись за путінський поділ

Треба сказати відверто: вдавані або справді прозахідні сили, що взимку 2004/2005 привели до влади Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко, повністю зазнали поразки. Їх лідер подекуди настільки ж неапетитний, як і теперішні представники влади та їх багаті поплічники. Коли ж йдеться про вирішальні для суспільства питання, всі президенти, починаючи від Леоніда Кучми, нагадують гоголівського Хлєстакова в “Ревізорі”. Позіхаючи, він говорить: “Відчуваю, що я буду змушений зайнятися чимось високим”.

З 2005 року в Україні не відбулося багато. Висновок з цього для німців - зберігати спокій. Українці самі мають вирішити, споглядати на Захід чи на Схід, сидіти в майбутньому біля брюселльської печі чи хотіти, щоб їх проковтнув російський ведмідь. Європейський Союз занадто слабкий, щоб вести Україну в у бажаному для себе напрямку супроти її волі.

Однак Європейський Союз має тримати Київ у полі зору. Той, хто тримається за поділ Володимира Путіна - останній не зупинився перед тим, щоб чинити сильний тиск на Україну -, раніше чи пізніше буде з сумом поглядати вбік Європи.

Раніше чи пізніше уряд у Києві серйозно замислиться над тим, щоб змінити табір; тим більше, що російська економіка буде тільки слабшати. Крім газу вона не має нічого, що можна було б запропонувати українській промисловості.

Звичайно ЄС мусить пильнувати, щоб прохід до свого клубу залишався вільним. Саме ця обіцянка і була озвучена у Вільнюсі. Більше нічого не можна зробити. На сьогодні це означає одне: чекати.