Вимушені до проституції українки вимагають відшкодування в держави Ізраїль

Двоє жінок з України, котрих змушували займатися проституцією в Ізраїлі, позиваються зараз до держави Ізраїль, вимагаючи відшкодування на мільйони доларів, котре їм необхідне для сплати лікування від набутих за час примусової роботи хвороб – СНІДу, гепатиту, туберкульозу та багатьох інших хвороб, що передаються статевим шляхом.
Позов було зареєстровано у понеділок окружним судом Петах Тіква, мотивуючи це тим, що «без негайного початку лікування, котре має бути повноцінним і тривати до кінця їхнього життя, позивачки незабаром можуть його [життя] втратити».
Згідно з деталями позову, поданого адвокатами «Ротем Алоні-Давідов, Іцковіц & Co.», одна з потерпілих на ім’я Й., зараз у віці 38 років, прибула до Ізраїлю 2001 року, де їй пообіцяли роботу танцівниці. Прибувши спочатку до Москви, звідти її разом з групою інших жінок було доправлено до Єгипту, звідки вони дісталися Ізраїлю через Сінай [вочевидь, нелегально – ред.]. По прибутті до Ізраїлю, жінку одразу ж виставили на своїрідному «аукціоні» жанок, де її «прибали» для борделю на вулицю Фін, що у південному Тель-Авіві, де вона мусила пропрацювати повією півтора року.
На той час Й. було «посаджено» на героїн, а також вона вже страждала на захворювання СНІДу, гепатиту, сифілісу та гонореї. Також, у доданих до позової заяви матеріалах фігурують відомості, що за той час поліція кілька разів інспектувала бордель, однак жодних зусиль з метою виявити і покращити становище жінок, що там перебували, не було докладено. 2003 року Й. вдалося втекти під час рейду, після чого вона працювала на тимчасових роботах, нарешті зустріла чоловіка, з яким і жила до моменту, коли її було заарештовано іміграційною службою 2007 року.

Від 8 до 18 клієнтів за ніч

Основним мотивом позову є звинувачення держави в бездіяльності щодо перешкоджання нелегальній торгівлі жінками з України.
Нижче наводиться історія Т., котра також подала позов. 2004 року, коли їй було 28 років, з маленькою дитиною на руках, їй запропонували переїхати до Ізраїлю на високооплачувану роботу, котра дасть шанс на достойне життя їй та її дочці. Однак уже в Єгипті розпочалося її жахіття: вона та ще дві жінки мусили подолати довги перехід пустелею, пішки у холоді й без їжі. Тим, хто хотів їсти або спати у прихистку (а не просто неба), доводилося віддаватися бедуїнам, котрі супроводжували цей нелегальний караван до Ізраїлю. Згідно з позовом, в Ізраїлі Т. було примушено до проституції, де вона відпрацювала близько року, протягом якого щоночі її гвалтувало від 8 до 18 клієнтів за ніч. Якось їй вдалося втекти, потому її було заарештовано іміграційною службою і утримувано в притулку для жертв людино-торгівлі. Цій жінці теж вдалося знайти чоловіка, однак на початку 2006р. виявилося, що вона хвора на туберкульоз, гепатит C і СНІД.
2007 року жінки подали клопотання до Верховного Суду, вимагаючи, аби держава припинила їх переслідувати та надала права на медичне обслуговування в рамках державного медичного страхування. Рік тому вийшла ухвала за цим поданням, якою у задоволенні клопотань було відмовлено, натомість запропоновано одноразову грошову компенсацію у розмірі 63 тис.дол. За словами пана Алоні-Давідов, «цієї суми достатньо для оплати лікування однієї з вищезгадуваних хвороб максимум протягом року, або ж на сплату лікування від СНІДу і гепатиту протягом шести місяців. Однак, лікування клієнтки від однієї лише жовтухи тривало вісім місяців. Також, Й. отримувала безкоштовне державне лікування від СНІДу протягом останніх шести місяців її вагітності, однак, після народження дитини надання цієї допомоги припинилося.
Як уже зазначено, позов звинувачує державу Ізраїль у недбалості щодо запобігання торгівлею жінками з України. Додатковим аргументом є звинувачення поліції у недбалому ставленні до виконання своїх обов’язків, а саме бездіяльності у справі розслідування й викриття шляхів потрапляння жінок до борделів, а також неналежному нагляді за діяльністю борделів і умовами роботи жінок в них. «Подібні кроки, якби їх було своєчасно вжито поліцією, могли б, якщо навіть не завадити потраплянню Й. і Т. до борделів, то посприяли б уникненню набуття потерпілими тих хвороб або ж почату лікування їх на більш ранніх стадіях», - зазначається у позові.
Прокуратура не оприлюднює точної суми претензій, зазначеної у позові, однак вона складає щонайменше 2.5 мільйона доларів. Позивачі виходять з розрахунку вартості лікування СНІДу в розмірі 20 тис.дол. на місяць та туберкульозу – 43 тис.дол. на місяць. Також, сума враховує акумульовані борги медичним закладам за вже отримане лікування, а також компенсацію за страждання і моральні збитки, понесені потерпілими. Слід зазначити, що в Україні, куди обох мають намір депортувати, лікування захворювань, на які ті страждають, відбувається анонімно.