Автор: Валерій Дротенко
Чи буде повторення минулорічної ганьби у Львові 09.05.2012?
08.05.2012 19:50:23
Минулого року
Москва записала «дне-переможні урочистості» до власного активу (див. минулорічний огляд).
Причому, шкоди національному рухові та іміджеві західняків більше було завдано
всередині самої України – мої знайомі з Одеси мали про що поговорити та «прозрєть
с істиннава ліца етіх бандеровцев».
Оскільки нагода
практично безпрограшна, путінська пропаганда не наміряється її проґавити й
цього року, чому передувала «арт-підготовка» і у вигляді скандального «Матчу
смерті», і низки публікацій (з підозрою на замовний характер) про анти-семітизм
та нео-нацизм на Західній Україні, що розквів на повну, і продовження
теми Дем’янюка навіть по смерті останнього, як і початок підбиття
підсумків пошукової роботи музею Голокосту в Східній Європі, - коротше
кажучи, всього того, за допомогою чого Москва продовжує ліпити з українців
взагалі та українського національно-визвольного руху, зокрема, образ нацистських
посіпак, чиїми руками та з чиєї (ніби-то) мовчазно-задоволеної згоди вершився
той самий Голокост на наших теренах.
Звісна річ, львівська
влада отримала з минулорічних святкувань певні уроки і убезпечила себе ще краще.
Однак, якими б не були превентивні заходи,
за наявності місцевого іуди
провокацій не уникнути.
«Головний
анти-фашист Львова» Калинюк
То чи засвоїли той
урок також і гарячі галицькі хлопці,
яких нечиста знесла тоді за вказівкою ласих до дешевого популізму керманичів до
центру лупити у вікна маршруток з імпортованими «вєтєранами»? Чи відчули вони
тоді коротку радість чи бодай тимчасове задоволення від того, що «сталося
по-нашому»? І яка довгострокова користь від того, що вони тоді, мов отара
баранів, підіграли чужому сценарію? Які отримала «Свобода» політичні дивіденди
і чи не вивітрилися вони вже? Серед місцевого плебсу – можливо, однак, та
ганьба, учасниками якої вони, не відаючи того, стали, впала додатковою шалькою
на терези закритості для цієї політсили масового не-західноукраїнського електорального
поля.
«Герой»
минулорічних урочистостей пан Мохник (ВО «Свобода») – (про ті події): «Якби
відбулося ритуальне приниження українців, згодом відбулося би і реальне!"
Не приховуватиму
того, що мене теж коробить і обурює той факт, що радянська міфологія про Другу Світову
війну й досі територіально домінує в нашій країні, причому. Однак, аби змінити
ситуацію, я б не став гаяти час на спроби переконування тих, кого не
переконати, тим більше, лупити їх по чому б там не було, оскільки кулаками і
криком не переконують. Натомість, я б сприяв масовому показу у переддень і на
9-те травня перелічених нижче фільмів – саме у такий спосіб кількість носіїв
радянської міфології зменшуватиметься серед населення чужого (поки що) до
сприйняття національної ідеї Сходу та Півдня.
Отже, для широких
верств населення пропонується для «переможного» перегляду серіал «Рівень
секретності 18» - 18 епізодів, де використовується як хроніка, так і
сучасно зафільмована реконструкція, і де оповідається про жахливі прорахунки чи
умисел радянського командування, що клав смерті на український рахунок тієї
війни. Причому, найбільш кричущі епізоди територіально прив’язані саме до
Півдня та Сходу, тобто, якраз там, де цю війну (поки що) вважають переможною.
Для більш обізнаної
публіки (хто не бачив) рекомендуємо «Собор на крові». Там, до
речі, прозоро натякається на предковічну причину наших (себто, українських) поразок,
а саме – переважання особистих владних амбіцій над раціональним началом та брак
примату суспільного інтересу серед наших лідерів.
|
|