Автор:
valeriy.drotenko
Десять найкращих країн, щоб емігрувати
27.11.2014 12:55:41
Німецька версія часопису «Уолл Стріт Джорнал» (WSJ) опублікувала
у вигляді фотогалереї результати опитування, що його провів
транснаціональний HSBC банк серед своїх понад 9000 експатріантів (як відомо,
банк славиться своїми програмами мобільності для співробітників, що заохочують
переміщення з одного місця/країни, де працює банк, до іншого. Таким чином,
вибірка була доволі репрезентативною, а самі респонденти добре знали й уявляли,
що кажуть – адже кожен, хто скористався пропозицією в рамках програми
внутрішньої мобільності мав можливість пожити рік-два не в одній країні.Критеріями добору були стан економіки, виховання дітей та враження від
країни – кожну з цих сфер оцінки розділили на численні під-категорії та зробили
доволі «грубезний»
опитувальник, де оцінювалися понад 100 країн шляхом он-лайн-анкетування.
Зрештою, до кінцевого рейтинга потрапили всього 34 країни – щоб подолати
«поріг» репрезентативності, країні потрібно було, аби її оцінили, щонайменше,
100 переселенців, з яких, своєю чергою, мінімум 30-ро мали бути батьками з
дітьми. Погляньмо, що з цього вийшло.
10
місце – Гонконг
На 10-му місці опинився китайський метрополіс Гонконг.
9
місце – Індія
Як не дивно, експатріатам сподобалася Індія – головним чином, завдяки
неухильному економічному підйомові суб-континенту. Чи, може, це така
солідарність експатріатів-індусів?
8
місце - Тайвань
Трохи кращим за Індію виявився Тайвань, що потрапив на 8-е місце – «чудовий
острів з цікавими місцями», як написав один з опитуваних. Особливо ж
експатріати нахваляли систему охорони здоров’я, можливості для подорожей та
місцеву культуру. Дещо гіршої у порівнянні з іншими країнами тут оцінюють
ситуацію з житлом.
7
місце – Таїланд
Таїланд також користується успіхом серед експатріатів – вони схвально
відгукнулися за високі доходи, гарну їжу, приємне робоче оточення та можливістю
тримати оптимальний баланс між роботою та дозвіллям. Натомість, важким у
Таїланді виявилося зав’язування дружби та близьких знайомств із місцевими.
6
місце – Нова Зеландія
На шостому місці опинилася классика еміграції – Нова Зеландія. Вирішальним
є загальне враження від країни, а також багаті можливості займатися спортом,
легкість адаптації до місцевої культури, дуже добрий баланс між роботою та
життям, гарна система охорони здоров’я, цілком підйомні ціни на житло, як і
захопливі краєвиди були найпереконливішими для переселенців.
5
місце – Бахрейн
Значно менш класичним і несподіваним посідачем 5-го місця виявилося
Королівство Бахрейн, що у Перській затоці: там людям сподобалося витрачати
мінімум часу на дорогу до роботи, гарне житло, дуже гарний баланс «життя-робота»,
а також виплекана культура гостинності. Також, жодних проблем не склало
пристосування до місцевої культури. Найвижчим для більшості видалося освоєння
місцевої мови – арабської.
4
місце – Німеччина
За версією HSBC Німеччина посіла четверте місце: «
Німеччині є що подивитися і чим зайнятися. Тут не будеш почуватися самотнім, а
також перебування не набридає», - пише один з опитуваних. Хвалять, поміж іншим,
тутешні можливості подорожувати, а також гарний стан економіки. Натомість,
німецька кухня більшості переселенців «не пішла». Дуже добре було оцінено
Німеччину, перед усім, як місце, де можна виховувати й ростити дітей, особливо
ж вражає доброзичливість на роботі. Проблемою у Німеччині, однак, є
зав’язування близьких знайомств та дружби.
3
місце – Китай
Новопостала і швидкозростаюча економічна супер-потуга Китай опинилася на
третьому місці. «Тут все крутиться навколо їжі – ділові контракти часто
укладаються за обіднім столом, а то й навіть у караоке-барі», - цитують одного експатріата. Особливо
перспективно оцінюють вони економічне становище. Трохи гірше тут із їжею,
охороною здоров’я чи пристосуванням до місцевої культури. Переконливими є
можливості для соціалізації та заняття спортом.
2
місце – Сингапур
Відмінне економічне становище Сингапуру, як і місцеві можливості для
подорожей, і легкість зав’язування місцевих знайомств та дружби, а також добре
зорганізована фінансова система та охорона здоров’я - чого ще людині треба? Усього цього
«достатньо», щоб посісти 2-е місце.
1
місце – Швейцарія
З усієї Європи, Німеччина за популярністю серед переселенців поступається
лише одній країні – Швейцарію вважають «ще кращою Німеччиною». Ця альпійська
країна за версією експатріатів (HSBC є найкращою за будь-яку іншу: окрім
відмінної економічної ситуації, респонденти також нахваляють тутешні можливості
займатися спортом, подорожувати, клімат та красу природи. Тим не менш, гірше,
ніж, мабуть, у будь-якій іншій країні йдуть у Швейцарії справи із зав’язуванням
місцевих знайомств та дружби.
(за матеріалами
World Street Journal Deutschland)
Від
редакції
Цілком логічними і таким, що самі напрошуються, були б висновки з
результатів цього опитування для України – не дивлячись на те, що наша країна
не потрапила не те що до 34, а, напевно, і до тих 100 початкових країн
опитування, наш читач і сам чудово зможе оцінити наявні вітчизняні можливості
для заняття спортом, подорожами (зокрема, транспорт). Я вже мовчу за стан економіки.
Не забуваймо, що опитано було доволі специфічну верству населення –
космополітичних кар’єристів, чий рівень особистісного розвитку перебачає у
якості вищої мети максимальний комфорт та отримання максимальної кількості
задоволень; переважна більшість нашого населення (а) не мають відповідної
кваліфікації, отже не можуть претендувати на можливість переїхати будь-куди з
указаних місць, (б) не здатна відірватися від насиджених місць (хіба що зовсім
нічого буде їсти та/або спустошлива війна позбавить даху над головою, почуття
безпеки, тощо).
Також, незрозуміло, чи потрібні нам масові мігранти-«пасажири», котрі
воліють вбудовуватися у існуючу налагоджену систему, тікаючи звідти за
перших-ліпших ознак проблемності. Сам автор цього перекладу міг би з порівняною
легкістю емігрувати до будь-якої з вищевказаних країн, однак комфорт не є
особистісною самоціллю – значно цікавіше і викличніше вибудовувати власну
державу (причому, робити це доводиться з нуля).
Тим не менш, на це опитування варто зважати – воно дає грубий перелік сфер,
котрі треба покращити: не для того, щоб сюди потекли «пасажири» з усього світу
(котрі, до того ж, будуть розмивати й так недосформовану національну
ідентичність) – а для того, щоб не порозбігалися свої перспективні кадри.
Чим ми можемо утримати
перспективних українців удома?
Оптимальний для еміграції вік складає 20 і менше років – себто, якщо
українець хоче емігрувати, йому потрібно вступати до закордонного ВУЗу (якщо
тільки його батьки не вивезли його ще у дитячому віці й він не пішов у
«закордонну» школу J): пізніше людина обростає соціальним капіталом,
втрата якої ( з еміграцією) доволі суттєво дасться взнаки; також, що молодша людина,
то легше вона адаптується до місцевої культури, вивчає мову (хоча, акцент
переважна більшість не взмозі «подолати» - він надалі може даватися взнаки – у
суспільних контактах, на роботі, тощо).
Сімейним людям, із дітьми, емігрувати на порядок важче – що молодші діти,
то складніше: в Україні багатьох фахівців, що потенційно могли б знайти собі
роботу за кордоном, «тримають» ... бабусі й дідусі, котрі допомагають доглядати
дітей (елементарно !) – причому, вивезти їх із собою за кордон майже неможливо:
на заваді стануть як не міграційні перепони у приймаючій країні, то небажання
самого «дідуся» відриватися від коріння; навіть якщо їх вивезти, переважній
більшості буде важко перенести цей відрив.
Парадоксально, але відсталість та недоінтегрованість України у світовий
цивілізаційний простір ставить масу штучних перепон для еміграції: чи не
найбільшою заслугою нашого МЗС (до якої якраз жодних зусиль докладати не треба)
є надмірна складність для українця легально потрапити за кордон – відсутня
належна консульська підтримка, відповідні міжнародні та двосторонні угоди, тощо
– безграмотний, абсолютно некваліфікований африканець із самої задрипаної,
убогої та розідраної війною країни апріорі є більш захищеним у тій же Італії,
Німеччині чи Швейцарії, ніж українець. Тобто, потенційно бажаючі емігрувати
українці стоять перед взаємовиключної дилемою – вимагати реформ у країні, щоб
виїхати з неї, але після запровадження (нарешті) яких (=реформ), вірогідно, пропадає
сенс виїжджати звідси.
Тобто, відповідь на поставлене у заголовку цього під-розділу питання (чим
нам утримати українців удома) звучить банально – просто не дати розвалитися
країні: тримати економіку, безпеку, потроху реформувати систему охорони здоров’я,
не запускати і поступово покращувати екологію, транспортну інфраструктуру та
освіту. Якщо при цьому зберігаюти ті контр-стимули до еміграції, що
наявні зараз, то народ лишиться, бо нікуди не дінеться.