Бесарабія в Росії: нотатки до конференції
03.04.2012 14:06:00
Автор:
Валерій Дротенко
У молдовському Вадул-Луй-Воде з 2 по 5 квітня проходить історична конференція «Приєднання Бесарабії до Росії у світлі багатовікового молдо-російсько-українського співробітництва", зорганізована асоціацією істориків і політологів Pro-Moldova.
Не будемо дублювати ще й тут стенограму конференції, зупинимося на деяких речах, промовлених представником України Володимиром Коробовим, завкафедрою філософії та соціології ХНТУ.
Як правильно зазначив пан Коробов, зовнішня політика України щодо регіону лише формується (все ще, попри 20 років незалежності, близькість, найчисельнішість нашої нацменшини в Молдові, тощо).
Не дивує, хоч і розчаровує, теза доповідача про якийсь там прогрес та позитивні зрушення у вибудовуванні відносин з країнами регіону, що ніби-то сталися з моменту проголошення ВФЯ президентом (ключове слово - "позаблоковість", котру пан, Коробов, не дивлячись ні на що, вимовив українською (одразу згадалося, як в якомусь радянському фільмі один керівник сказавши фразу "ізискать срЄдства" з правильним наголосом, раптом побачивши потрет "дарагого Лєоніда Ілліча" на стіні, тут же "самовиправився" на "срєдствА", тобто, з брєжнєвським наголосом на другий склад).
Так, пан Коробов вірно перелічив перспективи (обмежившись, щоправда, "крупняком" на радянський манір) - тобто, транзит через порти Одеської області, важку промисловість Придністров'я, мабуть, знехтувавши незначущістю перспектив створення туристичного кластеру, курортного господарства та харчопереробної промисловості.
Закінчення було зроблено на позитивній ноті, підкарбувавши пасаж сакральним словосполученням "данєцкій прагматізм" - явища в українському життя, котре вже само по собі, за підставою пана Коробова, має бути запорукою безперешкодного утілення всіх тих перспектив.
Щодо перспектив транзиту - не слід себе оманювати, вони досі ще всього лиш перспективи: після того, як було розкрадено ЧМП ("подвиг", прийнути участь в якому воліли б практично всі, хто опинявся в Мінтрансі після 1998р.), загребущі погляди "менеджерів нової ґенерації" переключилися на портове й берегове господарство, котре ще лишилося в державній власності. І замість ефективного управління, котре має бути, передусім, спрямовано на досягнення максимальної прибутковості, завантаженості та модернізації потужностей, всі реальні зусилля (за деякими вийняткам) йдуть на повторення шляху ЧМП, себто, дешевого самозахоплення у законну власність шляхом попереднього доведення підприємств (портів, тощо), до банкрутства. На шляху до цієї заповітної мети будь-які прийоми себе виправдовують, зокрема й встановлення настільки захмарних тарифів за транзит/перевалку/будь-які інші послуги портів, щоб нікому не хотілося (крім, хіба місцевих експедиторів, котрі не мають іншого вибору) через ті порти транзитуватися. Як відповідь, Росія, для вантажів котрої коротшим було б плече через українські порти, вже давно довела до необхідного рівня потужності у Новоросійську та інших власних портах басейну, а Молдова воліє послуговуватися Джурджулештами, котрі ми колись їй "по-братськи" віддали.
Цікаво, за яким принципом формувався список представників від кожної зі сторін? Навіть якщо від нашої мало місце офіційне "призначення" від МЗС абощо, пану Коробову можна було б легко обійтися без "сакральних" фраз та імен. Хоча б з метою уникнення формування у зарубіжної аудиторії хибного уявлення про справжній стан речей у нас чи про того, хто ці фрази проголошує - гарантії, що на наступному подібному заході не доведеться заперечувати своїм попереднім заявам, немає жодної.
На фото: слово Володимира Коробова на підбитті попередніх підсумків конференції